Недоречно й не «безперечно»


Любов приходить і відходить, а  їсти  хочеться  завжди
Екс-голова Чернівецької облдержадміністрації Володимир Куліш відмовився від посади голови Чернівецької обласної організації партії «Наша Україна» (БукІнфо). Написав заяву.
Він не оригінальний. Це вже їх партійна традиція. Прецедент створив ще екс-голова Чернівецької облдержадміністрації Микола Ткач. Позбувшись високої державної посади, він узагалі покинув партію, більше того, разом з дружиною. Себто дружину він покинув раніше, а з партії вийшов уже з другою дружиною. То був такий собі партійно-сімейний демарш.
Кажуть, Куліш «керував» обласною організацією НУ «заочно». Це також їх партійна традиція. Так само «керував» свого часу Ткач. Так і Віктор Ющенко керував  «Нашою Україною» і, по суті, всією Україною. В Ющенка був Віктор Балога, у Ткача – Борис Баглей, а в Куліша – Віктор Павлюк. Навіть заяву про складання обов’язків Куліш передав через Павлюка, не прийшовши на засідання президії. Ось така партійна етика. Ми ж сподівалися від них етики християнської.
А скільки було, до речі, зовсім недоречних пафосних слів у зв’язку з президентськими виборами:
«Губернатор Чернівецької області, лідер Буковинської «Нашої України» Володимир Куліш в інтерв’ю газеті «Буковинське віче» наголосив, що Віктор Ющенко працює не на рейтинг, а на майбутнє України» (БукІнфо).
«Керівник обласного виборчого штабу кандидата у президенти України Віктора Ющенка Віктор Павлюк 21 січня дав прес-конференцію для ЗМІ Буковини за підсумками президентської виборчої кампанії, яка після першого туру завершилася для діючого президента країни… – Ви і Володимир Іванович Куліш залишаєтеся у партії? – Залишаємося. Це безперечно… Я і Володимир Куліш залишаємося членами команди Віктора Ющенка!..» (БукІнфо).
І знаходилися люди, що вірили їм. Невже вірять і досі? Думаю, членства вийшло з НУ тишком-нишком уже чимало… Будують інші партії чи працевлаштовуються, як Куліш.
Газета «Відродження» не раз попереджала, чим це закінчиться. І нині порядним людям, які ще не викинули партквитки НУ, котру варто б назвати «Номенклатурна Україна», а попросту – бедлам, варто згадати слова з поеми-комедії Тараса Шевченка «Сон»:
«Ото дурний! А ще й битий!
На квиток повірив...
От і читай, і йми ти їм віри!»
Стільки зрадників, як у «Нашій Україні», нема в жодній іншій партії. Від неї відпупкувалися вже кілька партійок і груп у Верховній Раді: «Єдиний центр», «За Україну»…
Мабуть, це від того, що створювалась «Наша Україна» не як партія, а як політичний холдинг, політичний гарем – тотальним переманюванням членів інших партій, спокушанням їх посадами в державних структурах. При масовому безробітті то дуже дієвий засіб.
Тож нема нічого дивного в тому, що зрадники зраджують. За означенням, хто зрадив раз, той зрадить «ещё раз, ещё много-много раз».
Маємо справу вже не з патріотизмом і патріотами від грецького слова ??????, що означає батьківщина, не з любов’ю до України. Це радше партмафія, цинічний покруч партії – від латинського слова partis, що значить частина.
Я не проти патріотичних політичних партій як об’єднань громадян певної політичної волі. Але я проти цинічного «партіотизму», тих «партіотів» у вишиванках, які в погоні за життєвими благами, за грішми олігархів продадуть не лиш партквиток, а й совість, і рідну матір. Таких слід ізолювати від суспільства громадським осудом, що я й роблю.

2 коментарі

Ігор Гамаль
«Наша Україна» скоро взагалі не існуватиме, як партійна одиниця. Вони втратили довіру людей своєю «непереконливою» політикою.
Святослав Вишинський
Громадський осуд означає конкретні електоральні реакції. Вибори до місцевих органів самоврядування (плюс/мінус відсоток фальсифікацій) скоректують загальну картину.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте