Чуєш чи не чуєш, чарівна Марічко?

Сьогодні о 12 годині з Чернівецької ратуші линули звичні звуки легкої і ніжної мелодії нашого славетного земляка Степана Сабадаша. Ми підійшли до приміщення двох чернівецьких обласних органів, самоврядного й державного – ради депутатів і держадміністрації, де місцеві «леви» під охороною левів кам’яних, попри всі київські революції, любо-мило співіснують, кулуарно святкують, ділять майно, час від часу міняються посадами й кабінетами, змінюючи іноді й свою орієнтацію. Партійну, звичайно. Чи не там собака зарита?!
На той час Верховна Зрада у Верховній Раді, така собі машина для голосування, гоп-компанія Януковича-Азарова, котру чомусь називають коаліцією, вже встигла проштампувати і угоду про російський газ для олігархів по-флотськи, і бюджет для тих же олігархів по-азаровськи.


Перед левами стояла жменька активістів «Свободи». Нас було в кілька разів більше, та недостатньо, щоб, наприклад, узяти штурмом держадміністрацію. Не почули патріотичних але «одиноких» партійних керівників «там на тому боці», «де живе Марічка», «і туди дороги» самотні партійні лідери не знаходять. І нема на то ради.
Керівник «свободівців» Назар Горук не упустив нагоди дорікнути Ющенкові й Тимошенко, котрі «заважали» «Свободі» побороти Януковича, а  їх депутати в обласних радах «заважають» розправитися з контрою нині.
Не дивуюся польоту політичної фантазії молодого партфункціонера, бо й декотрі посивілі в пікетах його «побратими» з «Блоку національних сил Буковини» незадовго до виборів, а декотрі ще й сьогодні в пікеті, фантазували, що Ющенко «буде»/«ще буде» президентом України.
Таких поодиноких наївних, м’яко кажучи, можна ще відшукати хіба у віртуальній партії «За Україну», чи в прагматичній «Нашій Україні». Їх члени не брали участі в пікетуванні. Рядові, мабуть, чекають команди, бо вони без команди навіть вишиті сорочки не носять. Керівники ж, по-перше, вже відвикли від майданів і звикли до кулуарів, а по-друге, втомлені весільним бенкетом, на якім зволив бути в Чернівцях під час цієї чуми, в яку він вверг Україну, сам горе-президент Віктор перший зі своєю другою супругою. Не дай Боже, щоб наречений узяв приклад з нього.
Як останніх лохів розвели підрахуї противсіхуїв, пообіцявши посади під керівництвом прем’єр-міністра Ющенка.
До речі, Чернівецька обласна державна телерадіокомпанія, щодня запрошуючи повідомляти її про суспільно значимі події, залишила цю акцію без уваги. Пані не те що лягли і ждуть, а вже й не піднімаються … Інші телеканали теж, у тім числі й канал «патріота» Сідляра.
Замість світу інформації живемо в затхлій каналізації. Це одна з причин програшу останніх виборів – жоден канал, і не лише в області, а й в Україні, не працював систематично на єдиного реального демократичного кандидата в президенти Юлію Тимошенко. Газети ж під час виборів перетворилися на дошки оголошень чи то пак політичної реклами, серед якої недосвідченому читачеві нелегко було розгледіти те, що він уже тепер бачить і без окулярів.
Вислухавши ораторів і покричавши кому «ганьба», а кому «слава» («кому безслав’я, а кому безсмертя»), ми розійшлися.
І так співпало, що з радіоприймача пісня «Марічка», і мелодія, і слова Михайла Ткача, теж славетного нашого земляка, обняла нас, лікуючи зранені серце і душу…
Від нації – до резервації? Деякі мудодзвони з тих же противсіхуїв уже каркають: «По Збруч»…