Розбрід по-чернівецьки
Різними дорогами до різних майданів з нагоди Дня Злуки (Соборності) розбрелися українці не лишень у Києві, а й у Чернівцях. До того ж у «столиці Буковини» розбрід (розбрат) тривав аж два дні. До речі, зауважений мною раніше поділ на брехунів, крикунів і хитрунів витримав, як кажуть, випробування часом і чітко проявився цими днями.
21 січня як сметану від квасного молока відділили від населення чиновний люд: наляканий очікуваним скороченням і зобов’язаний святкувати під прапорами партії брехунів. Понуро припленталися до пам’ятника Тарасові Шевченку на Центральній площі й відстояли під звуки оркестру мовчазний ритуал, знічев’я розглядаючи, хто з ким і з чим, а потім відсиділи у драмтеатрі на політінформації і, звичайно, на концерті.
Мені сваха телефонувала: «Кого хоронили?». Мовляв, сама бачила на площі людей у чорному з оркестром і вінками. Пояснив, що це влада святкувала. «Чому напередодні свята?» П’ятниця ж бо! В суботу масовку збирати довелося б хіба під розписку або за гроші, як у Києві.
А 22 січня, якраз на День Соборності, себе показали партійні організації. Власне, їх лідери анонсували в ЗМІ свої заходи, та не всім ішлося про Злуку. Хитруни (вочевидь, за програмою «Фронту змін») змінили традиційні час і місце зустрічі, зібравшись на Театральній площі об 11 годині. Хитрість, либонь, полягала в тому, щоб випередити інші партії й перейняти народ. Фронтмени надіялися, що чернівчани валом повалять святкувати. А вибір місця, припускаю, продиктований тим, що на цій площі (до речі, на моїх очах) пройшло дитинство їх лідера Арсенія Яценюка, родина якого мешкає неподалік. Там він часто грався з сусідськими дітьми, набираючись суто чернівецьких хитрощів.
Всупереч сподіванням фронтменів зібралося як для такої площі надто мало, всього кілька десятків осіб, та й то більше звиклих до корпоративів, ніж до майданних дійств. Оскільки вже не вперше, навіть з участю самого Арсенія Петровича, їх збирається не більше сотні разом з прапороносцями, буфетницями й міліціонерами, раджу надалі збиратися на дитячій площадці вище облдержадміністрації, нижче обкому соціалістичної партії. На цій площадці Арсен малим грався ще частіше. Там буде комфортніше, бо є знаряддя для різних забав.
А на площу фронтмени принесли лиш одну забаву. Як з’ясувалося, одну на всю Україну гру «Лего». У Києві грали Порошенко з Яценюком, а в Чернівцях – Кобевко з Бурбаком, який навіть слово надав Петрові. Т?му сам?му шеф-редакторові газети «Час» і спікерові Блоку Національних Сил Буковини. Складали докупи пазли-області, щоб вийшла Україна. Звичайно, в совєтських кордонах без жодних натяків на «пазли», відкушені зажерливими сусідами.
«Всім здалося, що свято вдалося» – видав Андрій Подільський (БукІнфо) афоризм, подібний до Кравчукового «Маємо те, що маємо». Не дочекавшись кінця гри, поспішив до пам’ятника Героям Буковинського Куреня. Не знаю, чи він зрозумів, що фронтмени не хочуть разом святкувати і не будуть соратниками в боротьбі. Збоку Петро виглядав, як персонаж анекдоту, що бігав туди-сюди між «гарними і розумними».
Мені приємно було читати анонс: «Обласна організація ВО «Батьківщина» вітає краян з Днем Соборності! Запрошуємо буковинців до участі в урочистостях з нагоди відзначення Дня Соборності України 22 січня 2011 року! О 12 годині в Чернівцях разом з «Батьківщиною», Товариством «Український Народний Дім в Чернівцях, Народним Рухом України та іншими українськими патріотами приходьте вшанувати нашу Соборність і наших Героїв покладанням квітів до пам’ятника Героям Буковинського Куреня».
Такого раніше за «Батьківщиною» я не спостерігав. Її обласна й міська верхівка майже завжди дистанціювалася від заходів без влади. Було й традиційне запрошення від Товариства «Український Народний Дім в Чернівцях». Читав, угадуючи автора, котрий активно підтримував збанкрутілого Ющенка, а в другому турі голосував проти всіх. І якби ж то він один! Не відали, що творять? Не вірю! Вони тоді демонстративно зневажили (цитую їх анонс) «добро українського народу і української держави», спровокували «загибель української мови, української свідомості та українського духу». А тепер похопилися: «Хай хмари чорного вороння … будуть поганьблені нашою рішучістю стати на захист свободи рідного краю і рідного народу!». Кинулися стайню закривати, коли коня вкрали?! Вороння ганьби не знає.
Спочатку анонсував свої урочистості біля пам’ятника Шевченка о 13 годині й БНСБ, прозваний одним із недругів-журналістів Блоком напівтверезих сил. Може й справді сп’яну БНСБ за день до свята заявив, що відмовляється від проведення мітингу біля пам’ятника Т. Г. Шевченку о 13-й год. і просить своїх прихильників прийти на заходи інших партій? Цей заклик, такий собі маніфест заснованої Ющенком течії противсіхуїзму, Кобевко зачитав і під пам’ятником Героям Буковинського Куреня, та ніхто на нього не зважив. Усі пішли на Центральну площу й разом з духовенством УГКЦ й УПЦ КП під керівництвом Остапа Юрійчука (БНСБ) провели урочистості при такій значній кількості учасників, що із «Свободи» просив Кобевка затримати людей до 15 години, на яку вони призначили свій захід.
Тому логічно спитати: якщо «відмова БНСБ» була наслідком не грандіозної п’янки, то чи не була вона синтезом дурості, мазохізму і провокації?! Сумну річницю бою під Крутами БНСБ чомусь вирішив відзначати під керівництвом «Свободи». Що з того вийшло, написала . Додам тільки, що той же Горук 29 січня вправлявся в риториці: «Де Батьківщина?! Де Фронт змін?! Де Наша Україна?!».
Відповідь на ці питання можна знайти в інтерв’ю Юлії Тимошенко. Всупереч журналістській практиці ми («Відродження») вмістили аж два її інтерв’ю й запропонували місцевим керівникам «Батьківщини» замовити додатковий наклад газети, щоб якомога більше громадян ознайомити з неординарними думками лідерки. Та схоже, що на пропагандистському напрямку БЮТ і нині там, де був при Гасюку, котрий знову проголосував, як проститушка.
21 січня як сметану від квасного молока відділили від населення чиновний люд: наляканий очікуваним скороченням і зобов’язаний святкувати під прапорами партії брехунів. Понуро припленталися до пам’ятника Тарасові Шевченку на Центральній площі й відстояли під звуки оркестру мовчазний ритуал, знічев’я розглядаючи, хто з ким і з чим, а потім відсиділи у драмтеатрі на політінформації і, звичайно, на концерті.
Мені сваха телефонувала: «Кого хоронили?». Мовляв, сама бачила на площі людей у чорному з оркестром і вінками. Пояснив, що це влада святкувала. «Чому напередодні свята?» П’ятниця ж бо! В суботу масовку збирати довелося б хіба під розписку або за гроші, як у Києві.
А 22 січня, якраз на День Соборності, себе показали партійні організації. Власне, їх лідери анонсували в ЗМІ свої заходи, та не всім ішлося про Злуку. Хитруни (вочевидь, за програмою «Фронту змін») змінили традиційні час і місце зустрічі, зібравшись на Театральній площі об 11 годині. Хитрість, либонь, полягала в тому, щоб випередити інші партії й перейняти народ. Фронтмени надіялися, що чернівчани валом повалять святкувати. А вибір місця, припускаю, продиктований тим, що на цій площі (до речі, на моїх очах) пройшло дитинство їх лідера Арсенія Яценюка, родина якого мешкає неподалік. Там він часто грався з сусідськими дітьми, набираючись суто чернівецьких хитрощів.
Всупереч сподіванням фронтменів зібралося як для такої площі надто мало, всього кілька десятків осіб, та й то більше звиклих до корпоративів, ніж до майданних дійств. Оскільки вже не вперше, навіть з участю самого Арсенія Петровича, їх збирається не більше сотні разом з прапороносцями, буфетницями й міліціонерами, раджу надалі збиратися на дитячій площадці вище облдержадміністрації, нижче обкому соціалістичної партії. На цій площадці Арсен малим грався ще частіше. Там буде комфортніше, бо є знаряддя для різних забав.
А на площу фронтмени принесли лиш одну забаву. Як з’ясувалося, одну на всю Україну гру «Лего». У Києві грали Порошенко з Яценюком, а в Чернівцях – Кобевко з Бурбаком, який навіть слово надав Петрові. Т?му сам?му шеф-редакторові газети «Час» і спікерові Блоку Національних Сил Буковини. Складали докупи пазли-області, щоб вийшла Україна. Звичайно, в совєтських кордонах без жодних натяків на «пазли», відкушені зажерливими сусідами.
«Всім здалося, що свято вдалося» – видав Андрій Подільський (БукІнфо) афоризм, подібний до Кравчукового «Маємо те, що маємо». Не дочекавшись кінця гри, поспішив до пам’ятника Героям Буковинського Куреня. Не знаю, чи він зрозумів, що фронтмени не хочуть разом святкувати і не будуть соратниками в боротьбі. Збоку Петро виглядав, як персонаж анекдоту, що бігав туди-сюди між «гарними і розумними».
Мені приємно було читати анонс: «Обласна організація ВО «Батьківщина» вітає краян з Днем Соборності! Запрошуємо буковинців до участі в урочистостях з нагоди відзначення Дня Соборності України 22 січня 2011 року! О 12 годині в Чернівцях разом з «Батьківщиною», Товариством «Український Народний Дім в Чернівцях, Народним Рухом України та іншими українськими патріотами приходьте вшанувати нашу Соборність і наших Героїв покладанням квітів до пам’ятника Героям Буковинського Куреня».
Такого раніше за «Батьківщиною» я не спостерігав. Її обласна й міська верхівка майже завжди дистанціювалася від заходів без влади. Було й традиційне запрошення від Товариства «Український Народний Дім в Чернівцях». Читав, угадуючи автора, котрий активно підтримував збанкрутілого Ющенка, а в другому турі голосував проти всіх. І якби ж то він один! Не відали, що творять? Не вірю! Вони тоді демонстративно зневажили (цитую їх анонс) «добро українського народу і української держави», спровокували «загибель української мови, української свідомості та українського духу». А тепер похопилися: «Хай хмари чорного вороння … будуть поганьблені нашою рішучістю стати на захист свободи рідного краю і рідного народу!». Кинулися стайню закривати, коли коня вкрали?! Вороння ганьби не знає.
Спочатку анонсував свої урочистості біля пам’ятника Шевченка о 13 годині й БНСБ, прозваний одним із недругів-журналістів Блоком напівтверезих сил. Може й справді сп’яну БНСБ за день до свята заявив, що відмовляється від проведення мітингу біля пам’ятника Т. Г. Шевченку о 13-й год. і просить своїх прихильників прийти на заходи інших партій? Цей заклик, такий собі маніфест заснованої Ющенком течії противсіхуїзму, Кобевко зачитав і під пам’ятником Героям Буковинського Куреня, та ніхто на нього не зважив. Усі пішли на Центральну площу й разом з духовенством УГКЦ й УПЦ КП під керівництвом Остапа Юрійчука (БНСБ) провели урочистості при такій значній кількості учасників, що із «Свободи» просив Кобевка затримати людей до 15 години, на яку вони призначили свій захід.
Тому логічно спитати: якщо «відмова БНСБ» була наслідком не грандіозної п’янки, то чи не була вона синтезом дурості, мазохізму і провокації?! Сумну річницю бою під Крутами БНСБ чомусь вирішив відзначати під керівництвом «Свободи». Що з того вийшло, написала . Додам тільки, що той же Горук 29 січня вправлявся в риториці: «Де Батьківщина?! Де Фронт змін?! Де Наша Україна?!».
Відповідь на ці питання можна знайти в інтерв’ю Юлії Тимошенко. Всупереч журналістській практиці ми («Відродження») вмістили аж два її інтерв’ю й запропонували місцевим керівникам «Батьківщини» замовити додатковий наклад газети, щоб якомога більше громадян ознайомити з неординарними думками лідерки. Та схоже, що на пропагандистському напрямку БЮТ і нині там, де був при Гасюку, котрий знову проголосував, як проститушка.
6 коментарів
представники «Батьківщини» в раді міській
через «відсутність гербової пишуть на простій»…
А ще нагадаю Вам відомий вислів про те, що в політиків нема постійних друзів і постійних ворогів, а є постійні інтереси.
Ідеальний варіант, коли це – інтереси чернівецької громади, яка обрала як міську раду, так і міського голову.
Всі чомусь заговорили про інтереси — і «Свобода» ось каже, що опитує чернівчан… То хоча б як-не-як, але опитує… А три партії вирішили за громаду, які в цієї громади інтереси..?
То які все ж інтереси у нашої міської «коаліції»..? Інтерес служити, чи інтерес заробити..?
Буду вдячний за Вашу думку.
Нечіткість Вашого питання в тому, що не громада є суб’єктом процесу після виборів. Вона обрала міського голову і депутатів міської ради, котрі і є суб’єктами процесу, що перебував до сьогодні в фазі штучно загостреного конфлікту.
Міський голова і депутати вибудовують свої стосунки після виборів. Наразі йшлося лише про регламент, інструкцію, як діяти, як проводити засідання ради тощо.
Регламент дає для захисту будь-яких інтересів комусь більші можливості, а комусь менші. До цих виборів більші можливості були в міського голови. Депутати, що опинилися зараз у несимпатичних Вам фракціях Батьківщини, НУ і ПР, вирішили це поправити. Депутати симпатичної Вам фракції ФЗ і групи Свободи – переважно новачки. Вони ще не були в «єжових рукавицях» міського голови, тому й схильні підтримувати його. Звичайно, є й інші мотиви.
Які інтереси міської «коаліції»? Час покаже. Інтересів багато. Вони різні. Є інтерес служити, є інтерес заробити. Не варто ідеалізувати ні депутатів, ні міського голову, ні громаду.
До сьогодні «коаліція» утворилася на базі протистояння голові в статтях регламенту. Як показало проведене Свободою опитування, громада – на стороні «коаліції». Тому колеги із Свободи підтримали «коаліцію». Вето міського голови стосовно регламенту подолане.
Інші інтереси вибудують інші «коаліції».