Про гімн і, вибачте, гімн… та Федорука

Як я був малим, батьки навчили мене співати переінакшений польський гімн. Ще й досі пам’ятаю:

Марш, марш, Костюшко,
З постелі під лужко.
Під твоїм пров?дом
Польща стала смр?дом.

Пізніше я зрозумів, що то був один із виявів протесту української молоді проти польського гніту.
Та зараз не про історію, а про чернівецьку смердючу реальність.
Так, так, про водний розчин, вибачте, гімн… –  смердючу субстанцію, що вже другий день (11-12 березня) витікає з розбитого люка під тюрмою й тече вздовж вулиці Лесі Українки мимо СШ № 5, пожежної частини, далі по вулиці Міцкевича (мабуть, тому прийшла згадка про Костюшка), потім вулицею Котляревського попри облдержадміністрацію стікає в люк на Театральній площі.
Не думаю, що ніхто не скаржився на це неподобство, бо смердить нестерпно.
Та в нашого завзятого міського голови Миколи Федорука останнім часом (може, й дійсно останнім?) завзяття кудись не туди спрямоване. Не те що господарювати, а просто місто прибрати не дає черговий приступ сутяжництва.
Федорук судиться з депутатами, а його «молода команда» організовує «народну» підтримку своєму благодійникові, строчить скарги й заяви до суду і в інші інстанції, тож їм не до згаданої субстанції.
Поки суд розгляне стоси паперів, вердикт чернівчан, які живуть на згаданих вулицях, ходять і їздять ними, може бути однозначним:

Під твоїм пров?дом
Місто стали смр?дом.