Чим розумний стидається, тим дурний величається

 
— Как вы теперь относитесь к опыту жизни в советское время?
— Каждый день радуюсь, что этот опыт закончился двадцать лет назад.
(З інтерв’ю Леся Подервянського)
 
Л. Подервянський кожного дня радіє, що досвід життя в совєтський час закінчився 20 років тому, а Чернівецьке радіо щодня повертає нас до того сумнозвісного, горезвісного досвіду, як до чогось епохального.
Відповідна передача на радіо так і називається «Голос епохи».
До речі, в Інтернеті є однойменний сайт, на якому розміщений фотоальбом «Архипелаг Святая Русь», де в різних позах «венценосная семья» російського царя Ніколушкі Кривавого…
Знаменний збіг, правда? Випадковий? Не знаю.
3 червня, наприклад, повернули нас у 1980 рік, і голосом тодішнього партійного секретаря В. Косяченко на всі заставки вихваляли комуністичну партію, совєтський лад…
Наскільки мені відомо, нині Косяченко – активістка «Просвіти», бере активну участь у багатьох патріотичних акціях, тобто, вона давно переглянула своє ставлення до тих часів.
Наступного дня крутили виступ 1980 року з тих же позицій В. Фольварочного на відкритті пам’ятника О. Кобилянській. Нині світогляд Фольварочного зовсім інший.
І таких прикладів у «Голосі епохи» багато. Надто багато. Цим людям можуть бути неприємні такі публічні спогади.
Думаю, що працівники ЧДТРК не тільки не попереджали їх, що збираються крутити свій совєтський агітпроп саме з їх участю, а зробили це навмисно з метою дошкулити. Мовляв, ви тепер такі патріоти, націоналісти, а от ми розповімо, які ви були комуністи…
Звісно, були й інші люди – герої, що боролися проти злочинної совєтської влади. Та марно чекати, що «Голос епохи» розповість, як
 
«Найшовсь-таки один козак 
Із міліона свинопасів».
 
Адже не знайшлося тоді другого козака, який би зробив про це передачу. 50 років радіожурналісти були знаряддям, як каже Левко Лук’яненко, забамбулення слухачів московською антиукраїнською ідеологією. Якщо Косяченко, Фольварочний виступали перед сотнями слухачів, то радіо слухали сотні тисяч.
Тож нині
 
«Не вам, в мережаній лівреї 
Донощики і фарисеї, 
За правду пресвятую стать 
І за свободу».
 
Плюньте на ту тупикову епоху! Виберіть передачі, котрими дійсно можна гордитися, й нагадайте саме про них.
 
З Днем Журналіста!

4 коментарі

Андрій Круглашов
Цікаво. Щодо Союзу, все неоднозначно.
Але повернення офіціозу та пропаганди, сподіваюсь, сприйматиметься як фарс, ще й тому, що не можу прикриватися жодною ідеологією. Люди вже давно не зомбі. В цьому я глибоко переконаний.
Олександр Маслак
Насправді в Україні зараз дуже яскраво простежується тенденція (ре-)конструювання доволі специфічної, «совєцької» колективної ідентичності. Подібне творення (чи реанімація) совєцької «уявленої спільноти» стало ледь не офіційною ідеологією в РФ і РБ (звичайно, зі своєю специфікою у кожній із цих країн). І як не дивно, в Україні, останніми місяцями, ця тенденція виявляється чи не найяскравіше на теренах екс-СССР. Досить порівняти естетику і «сценографію» «парадів Перемоги» в Києві і Москві (та й той же Медвєдєв останнім часом досить часто застосовує анти-сталінську риторику). При тому різні елементи класичного марксизму та соціалістичної економіки із цього конструкту активно елмінуються. Це такий собі «совєтизм без соціалізму», химерне суспільство де править верства «олігархів-сталіністів»…
Андрій Круглашов
Я теж помічаю ці тенденції.
І коли Бакунін попереджав, що «рівність без свободи — рабство, а свобода без рівності — скотство», я бачу, що ми отримуємо мікс першого і другого. А не дарма Джеферсон казав, що той, хто жертвує свободою заради безпеки, не гідний ні свободи, ані безпеки.
Святослав Вишинський
У меншому масштабі ці речі мають місце і сьогодні. Достатньо пригадати міграції партійних активів після кожних виборів, як і окремих посадовців, готових на будь-які метаморфози заради збереження власної посади. У Чернівцях це також давно взято за правило.
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте