Радіопередачу Миколи Цвірінька «Полігон» не випустили в ефір

Слухав талановито зроблені радіопередачі, і з жалем думаю: «Але ж ці перлини журналістської творчості щойно сколихнуть повітря і їх не стане». Тому й пропоную часто авторам зробити газетну копію їх твору. Таким чином серед авторів газети «Відродження» з’явилися Володимир Яворівський зі своїми «20 хвилин...» і інші. Не раз звертався до Миколи Цвірінька, і він ділився з газетою своїми матеріалами з «Полігону». Більше того, іноді Микола телефонував і нагадував, що в четвер на першому каналі... Так було й перед четвергом 25 березня. Однак передача в ефір не вийшла. У Миколиному голосі вловив нотки, яких уже давно не чув, ще з часів керування (панування, царювання) генерального директора Чернівецької держтелерадіокомпанії Аркадія Казимірського. Казимірський вів себе, як типовий «хозяин-барин» – «что хочу, то и ворочу». А над Миколою Цвіріньком просто знущався. Пропоновані матеріали радіопередач не просто не підписував, а брав ручку в долоню й не просто перекреслював, а наче ножем перерізував кілька сторінок одразу. Довелося повоювати з Казимірським. Для загострення уваги депутатів обласної ради я свої виступи на сесіях починав перефразованим «Карфаген має бути зруйнований»: «Казимірський має бути звільнений». Вже не пам’ятаю обставин звільнення, однак ніколи не забуду, що з приходом в облдержадміністрацію Миколи Ткача Казимірський знову всівся в керівне крісло. Ми нині винимо Ющенка, і правильно, але революцію він почав зраджувати вже тоді, в самому зародку. Зустрівся я з автором «Полігону». З’ясував, що передача готова, відповідний підпис дозволяв її випускати в ефір, але... Не буду гадати, щоб не дорікали, мовляв, на городі бузина, а в Києві дядько. Та, все ж, дядько в Києві вже інший, а тому, мабуть, бариня лягли і ждуть. Детальніше в газеті «Відродження».